7 січня 2020 року Яна та Христина разом із шеф-кухарем Міралі організували благодійну вечерю для пенсіонерів Києва. Тисячу літніх людей запросили на різдвяну вечерю, яка проходила на території колишнього заводу TetraPak. Історія дівчат.
«У 2014 році ми удвох створили проєкт Foodies. Наш проєкт про культуру їжі та міста, який різними способами робить усе, щоб її розвивати, поширювати та підтримувати. Таке гастро суспільство. Їжа — це універсальний код, у нього закладено багато різних змістів. І коли ти починаєш розкривати практично будь-який продукт у цих змістах, питання залишається лише в тому, як ти його читаєш та розкриваєш. Їжа — це сховище традицій. Цим хочеться поділитися. Їжа може розказати нам про задоволення, високу культуру та побут. Тому що ми їмо завжди.
Не ми придумали, що їжа об'єднує. Кавун, по факту, об'єднує. Він являється джерелом змісту, він являється скарбничкою пам'яті, тому що ти їв кавун в дитинстві, можеш з'їсти його зараз та через 50 років.
Ми починали з організації званих вечерь, куди запрошували своїх друзів та знайомих. Ми робили вечерю в старій їдальні університету Карпенка-Карого, у «Колізеї», на Трухановому острові, двічі на Житньому ринку, у столярній майстерні на ВДНГ, на пероні, на заводі, на набережній Гідропарку. Далі ми розвивали себе як комерційний проєкт — формувався кейтерінг, потім почали працювати як агентство і до нас звертались заклади для створення меню. У цей же період ми офіційно працювали в команді адміністрації Житнього ринку, були менеджерами з розвитку, які самі собі придумували програму, мету, чому вони тут, самі себе цінують, самі себе сварять, самі себе хвалять. Ми дуже любимо ринки як міський простір.
Наш «Полуденок» — це як раз подія, яка найбільш втілила соціально-гастрономічну функцію наших цінностей в Foodies. Коли, збираючись за одним столом, можна ще й допомагати. Під час організації різдвяної вечері ми хотіли втілити три мети. Перша — піклуватися про тих, хто потребує та не може влаштувати для себе свято, допомогти відчути дух сімейного Різдва. Друга — розумне споживання. Ми не використовували одноразовий посуд, все сміття було відсортоване та віддано на переробку. Третя — нам хотілося об'єднати місто. У «Полуденку» брало участь 150 волонтерів, 50 шеф-кухарів, три організатори, 43 бізнес-партнери.
Можливо, навіть більше, адже деякі залишалися інкогніто. Із першого складеного бюджету на вечерю із 600 тисяч гривень за рахунок знижок і партнерів нам вдалося вкластися в 250 тисяч гривень, які ми зібрали загальними зусиллями. Ми змогли пригостити тисячу пенсіонерів Києва, яких запрошували за допомогою благодійної ініціативи Starenki та територіальні центри.
Інститут волонтерства, взагалі, цікавий досвід, якщо людина погоджується, він гарантує свою віддачу. Це дуже важливо — взаємний обмін.
Але одночасно ти не можеш цього вимагати. Ми взагалі нічого не нав'язували та просто просили допомоги. Той, хто міг допомогти, — допомагав, кожен робив за бажанням та можливостями. Хтось хотів спілкуватися із бабусями та дідусями, та вибирав роль офіціанта. Одна дівчина займалась монтажем та демонтажем. Були станції сортування, де люди без зупинки 5 годин підряд замочували посуд, сортували сміття, відправляли нагору, спускали. Все працювало як один великий корабель. Це був неймовірний обсяг роботи. Але при цьому не було чогось більш важливішого або менш важливішого. Просто кожен робив заради любові та бажання, і всі від цього були щасливі.
У нас була зона, де зустрічали та проводжали гостей, і кожному, хто виходив, — дарували кекс. Коли гості починали розуміти, що це безкоштовно, що так і не виступив якийсь депутат, за якого треба голосувати, була неймовірна реакція здивування та вдячності. Ми просто робили цю вечерю із бажанням попіклуватися. І нам здається, що це одна із найважливіших речей. Ми навіть відмінили лінію роздачі: планувалось, що гість із тацею буде самостійно брати їжу та сідати за стіл, але ми відмовились від цієї ідеї.
Була жінка, яка подякувала і сказала, що так чудово вибратися із однолітками та провести час разом, а зараз знову одній додому. І от від цього «одній додому» у тебе мурахи.
Коли ми будуємо колаборації або вигадуємо ідеї, нам обов'язкова співзвучність із нашими цінностями. Якщо говорити про цінності Foodies — це щирість та чесність. Зараз в Києві відбуваються неймовірні речі в плані прояву молодої, юної культури, яка дуже розкриває місто. Ми просто відкопуємо, реставруємо втрачені змісти. Після 2014 року відчуваєш підтримку у всьому. Твоя спільнота тебе підтримає.
Що б ти не робив, що б ти не починав, можеш до кого завгодно звернутися по допомогу. Ми всі попали в такий період, коли якісь второвані доріжки раптом виявились неактуальними.
Нам здається, що ми одне із перших поколінь, яке саме почало розуміти «а що ж робити, як йти?» Це дуже відчувається. І Київ дуже вільне місто, дуже відкрите. Воно так і кличе тебе, щоб ти його знайшов. Місто сприяє розвитку та об'єднанню. Коли ми робили сніданки в кав'ярні «Каштан», у нас було неймовірне відчуття. Ми бачили двір, заповнений людьми, хтось сидів прямо на асфальті, на лавочках, просто на стільці без столу. Ці люди приходили не просто поснідати. Це був прояв живого духу міста».
Яна та Кріс, засновниці агенції Foodies
Comments